СТАМБУЛ — У величних залах палацу Долмабахче, де колись вершилася доля імперій, сьогодні розгортається нова драма: мирні переговори між Україною та росією, перші за три роки, потопають у хаосі, ретельно зрежисованому Кремлем. Сотні журналістів, що гудуть, мов вулик, біля Босфору, дипломати, які гарячково переписують плани, і лідери, що балансують на межі надії та розчарування, — усе це, здається, грає на руку москві. Як зазначає головний кореспондент CNN із питань міжнародної безпеки Нік Пейтон Волш, пишучи з Києва, «Кремль отримав саме те, чого хотів, а Білий дім, схоже, мало що може з цим зробити».
Фото: Getty Images
Шахи на Босфорі: путін тримає паузу
Три дні світ затамував подих, чекаючи, кого росія відправить до Стамбула. Відмова президента Володимира путіна особисто брати участь у переговорах, запропонованих ним же, стала не просто дипломатичним маневром, а майстерним ходом, що залишив усіх у підвішеному стані. Замість себе путін надіслав делегацію другого ешелону на чолі з кремлівським помічником Володимиром Мединським, якого президент України Володимир Зеленський назвав «декоративним». «Це не переговори, це вистава», — заявив Зеленський у Анкарі, стоячи поруч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, чий нейтралітет у цій війні дедалі більше тріщить по швах.
Рішення путіна, яке аналітики називають «добре прорахованим ризиком», спрацювало бездоганно. Відповідь президента США Дональда Трампа була саме такою, на яку розраховував Кремль: «Нічого не станеться, поки я не зустрінуся з путіним». Ці слова, сказані на борту Air Force One дорогою до Абу-Дабі, перекреслили тижні дипломатичних зусиль і перенесли фокус на гіпотетичну двосторонню зустріч лідерів США та росії. «путін отримав карт-бланш, — зазначає Волш. — Він може тягнути час, поки Трамп не зробить наступний крок».
За інсайдерською інформацією, у кулуарах Білого дому зростає роздратування через те, що Трамп, здається, дозволяє путіну диктувати темп. Джерела, близькі до адміністрації, кажуть, що Трамп розглядає можливість зустрічі з путіним уже найближчим часом, можливо, на нейтральній території, як-от у Перській затоці. Але поспішати Кремлю немає куди. путін, випробувавши межі погроз «потужними санкціями» від Франції та інших європейських союзників України, переконався: Захід розділений, а Трамп — його найкращий козир.
Зеленський у пастці: Жест заради Трампа
Для президента Зеленського Стамбул став випробуванням політичної еквілібристики. Його рішення відправити до Туреччини делегацію на чолі з міністром оборони Рустемом Умєровим було продиктовано не стільки вірою в успіх переговорів, скільки необхідністю зберегти прихильність Трампа. «Київ має демонструвати готовність до будь-яких кроків заради миру, — пише Волш, — інакше прокремлівські голоси в оточенні Трампа посиляться, а підтримка України може зійти нанівець».
Це делікатне балансування. Зеленський, який прибув до Анкари для зустрічі з Ердоганом, свідомо уникав Стамбула, щоб не виглядати тим, хто чекає на милість путіна. Але його присутність у Туреччині — це сигнал Трампу: Україна готова грати за його правилами, навіть якщо це означає участь у переговорах із «декоративною» російською делегацією. «Це жест поваги до президента Трампа», — відкрито заявив Зеленський, підкреслюючи, що його головна мета — утримати США в грі.
Проте ця стратегія несе ризики. У Києві, за словами джерел, близьких до Офісу президента, зростає занепокоєння, що поступки в риториці чи форматі переговорів можуть бути сприйняті як слабкість. Українська делегація в Стамбулі отримала чіткий мандат: наполягати на 30-денному припиненні вогню, поверненні викрадених росією дітей і повному обміні полоненими. Але без участі путіна ці вимоги звучать як крик у порожнечу.
Хаос як зброя: Кремль грає на нервах
Кореспондентка CNN Клер Себастьян, яка висвітлювала події в Стамбулі, описує сцену біля палацу Долмабахче як «театр абсурду». Двісті журналістів, десятки операторів і жодної ясності: хто приїде, коли і чи почнуться переговори взагалі. «Очікувати краще, ніж знати результат», — цинічно зауважив Станіслав Іващенко, кореспондент російського видання «Звєзда», натякаючи на втому від війни, але водночас підкреслюючи непохитність позиції москви.
Цей хаос — не випадковість, а стратегія. путін, запропонувавши переговори в Стамбулі після ультиматуму Заходу про 30-денне перемир’я або нові санкції, обрав «третій шлях», що дозволяє йому зберігати контроль. Відновлення переговорів на тому ж місці й із тими ж людьми, що в 2022 році, — це не лише символізм, а й сигнал: росія не поступиться. «путін не поспішає, — зазначає Себастьян. — Він тримає всіх у напрузі, поки його війська просуваються на Донбасі».
російська делегація, очолювана Мединським, не має повноважень для серйозних рішень, що лише поглиблює скептицизм. «Ми прийшли для серйозної розмови, а росіяни висувають умови», — заявив анонімний український дипломат, звинувачуючи москву в намірі затягувати процес. Кремль, зі свого боку, звинувачує Київ у «театральності», створюючи димову завісу, що приховує його власні маніпуляції.
Трамп і путін: Танець двох лідерів
У центрі цього хаосу — Дональд Трамп, чия непередбачуваність додає переговорному процесу вибуховості. Його заяви про те, що «нічого не станеться» без його зустрічі з путіним, не лише підіграють Кремлю, а й ставлять Україну в незручне становище. «Трамп хоче угоди, яку він зможе продати як перемогу, — зазначає джерело в Держдепартаменті. — Але він недооцінює, наскільки путін грає в довгу».
росія, зі свого боку, пильно стежить за кожним словом Трампа, сподіваючись на перезавантаження відносин. За інформацією з дипломатичних кіл, москва розраховує, що Трамп, роздратований повільним прогресом, може піти на поступки, як-от визнання анексії Криму чи замороження лінії фронту. Поки що президент США утримує інтригу, то натякаючи на поїздку до Стамбула, то заявляючи, що повертається додому.
Для України кожен день цього дипломатичного танцю — це випробування. Зеленський, який ще місяць тому публічно сперечався з Трампом у Овальному кабінеті, тепер змушений демонструвати лояльність, щоб зберегти американську підтримку. Але в очах українців, які щодня чують сирени повітряної тривоги, ці переговори дедалі більше схожі на гру, в якій Київ — не гравець, а ставка.
Що далі?
Поки палац Долмабахче залишається ареною дипломатичних маневрів, а Босфор віддзеркалює напругу світу, що чекає на результат, одне ясно: Кремль отримав ініціативу. путін, тримаючи всіх у невизначеності, зміцнює свої позиції, тоді як Україна змушена доводити свою готовність до миру перед єдиною аудиторією, що має значення, — Дональдом Трампом. Чи стане зустріч Трампа й путіна рятівним проривом, чи черговим актом у цій грі, залежить від того, хто швидше втомиться: Білий дім чи Кремль. Але поки що, як іронічно зауважив один турецький дипломат, «Стамбул знову став містом, де ми всі чекаємо на Годо».
